Всім закатованим в роки репресій. Між ними мій дід
Нам з ним зустрітися в житті не довелося
Чиясь рука натисла на курок
І його молодість у небо піднялася
Лишивши шквал незлічених думок
Так він не встиг зібрати те що сіяв
Витерти сльози доні на щоках
В життя втілити чисті свої мрії
Й синочка поносити на руках
Не зміг він більше обняти дружину
Коней погнати пасти на всю ніч
І милуватись щебету пташини
Його скосив тупої смерті бич
Він мені й раз голівку не погладив
І казку добру й раз не розказав
Проклятим буде той хто його зрадив
Той хто на нього пальцем показав
Ніхто не знає де спочило рідне тіло
Земля всмоктала страшний біль і крик
Моя бабуся берегла сорочку білу
Й з любов'ю вишитий йому рясний рушник
Селецька-Волощак Галина