«Покрилася грань
Попелом. А хатку надійно
Засипало снігом.»
(Йоса Бусон)
Чотири роки тому, коли зима була в розпалі, я завітав до свого хорошого знайомого хайдзіна, що взяв собі поетичне ім’я Цуметай Юкі. У ті дні все засипало глибоким снігом, і його хатинку і його старий сад. Після кількох днів і ночей снігопаду небо очистилось і визирнув Місяць оповні – блідий і яскравий. Було вже доволі пізно, ми пішли в сад і довго милувалися снігом і Місяцем. У променях зимового Місяця засипаний снігом сад видавався маревом. Потім ми довго – до глибокої ночі сиділи біля старої печі і слухали, як тріщать дрова, говорили про поезію Йоса Бусона і ту журбу самотності, яка звучить в його хайку. Потім мій приятель розповів про свого рудого кота. Якось цей кіт, коли на дворі падав лапатий сніг постукав лапою в вікно. Він пустив його до кімнати і довго читав йому свої хокку, а кіт уважно слухав. На ранок хайдзін виявив на столі рукопис – кілька листків паперу, на яких були написані хайку нерівним почерком. Прочитавши їх, мій знайомий зрозумів, що ці хайку були написані котом. Я не повірив цій історії. Потім Цуметай Юкі попросив взяти мені на зберігання його рукопис – збірник хокку «Сліди на снігу». Я відмовився, мотивуючи тим, що моє життя хаотичне і непередбачуване. Він тільки усміхнувся у відповідь. Потім ми віршували, взявши тему «місяць і сніг». Пройшов час. Мій знайомий пішов на війну зі східними варварами і не повернувся. Його рудий кіт помер, а рукопис десь пропав – канув у небуття. Нині знову випали глибокі сніги і знову світив яскравий місяць – як тої ночі. Я пригадав оте віршування і записав по пам’яті деякі хокку які ми тоді складали:
* * *
Лапаті сніги
Падають серед тиші.
Холонуть руки.
* * *
Імено Будди
Серед снігів лунає.
Місяць оповні.
* * *
Глибокі сніги
Вкрили сліди на землі
Людей-блукальців.
* * *
Пірнає в сніги
Навіть Місяць-прочанин.
Йдемо навмання.
* * *
Уривки віршів
Серед пустелі снігу.
Блимає ліхтар.
* * *
Обличчя Будди
Вітер малює снігом
На склі вікна.
* * *
Навіть кіт пише
Вірші сумного снігу
Цієї зими.
* * *
Глибокі сніги.
Порожнеча мовчання
Там – серед міста.
* * *
Шарудять миші
На горищі зимівника.
Глибокі сніги.
Дякую за такий відгук! Мене інколи тягне на японску стилістику... 
чарівне віршування!
