На засніжених просторах мого краю...
Земле мила, як тебе кохаю !
Вервечкою свят Різдвяних днини
Відлетіли в танцях хуртовини...
Хуртовин, завій, вітрів, морозів,
Із намиста-шубок верболозів,
З мармуру - кришталю над ставками,
Парубки й дівчата з колядками.
Ще засієм щедро на врожаї,
Щоб родило хлібом в моїм краї...
У щедрівці обізветься Щедрий вечір,
Свят мішок завдасть собі на плечі.
Там... скресатиме по-трішки срібна крига,
І зима - поволі, ледве клига...
Ген посунеться... на північ, у вітрах...
Знов весна народиться в бруньках...
