До нас нині йшов Іван,
Зодягнув кожуха,
Землю снігом засівав
По саменькі вуха.
За плечима приніс міх...
А в нім щось ховає,
Всіх нас, хвалько, сповіщає,
Що свят вже немає.
Що ж, Іванку, там ховати
За широкі плечі,
Усі щиро тя вітають
Із святом Предтечі.
А вже хитрий той Іван,
З під брови моргає,
Сліди свої білим снігом
Міцно замітає.
Знаєм, знаєм свято твоє-
Івана Предтечі,
Позбирав всі свята нині,
Та й забрав на плечі.
Віднесеш у Божі гори,
У степи широкі,
Там ховатимеш їх добре
На наступні роки.
Хай Ісусик наш ся родить,
Хреститься в Йордані,
Завше славиться Марія-
Небесная Пані.
Завінчую ти Іване...
Що личко рум'яне-
Ой ще трошки, зовсім трошки
Й веснонька нагряне...