Весніє тяжко і невпинно.
Здолали мінуса плюси.
Гаї брунькуються дитинно,
Відчувши соків голоси.
Час живодайний ,гармонійний
Напише на корі рядки.
Промінчик сонця чудодійний
Повідмика весні замки.
От би відкрити душі спраглі,
Добром наповнивши ущент.
Чесноти поселити справжні –
І все б змінилося в момент!
Так не кричав лелека зроду,
Діставши дому на крилі.
Шукаєм рятівного броду
І Царство Боже на землі.
А Царство Боже в наших душах,
В любові – ключик золотий!
Зневіру і зненависть зрушим
І брід побачим рятівний.
ПОБАЧИМ! ВІРМО!!!
