А просто так - ніщо не відцвітає,
Ніхто не відцвітає просто так...
Наступне в слід віджитого вступає,
За цвітом плід приходить позаяк
Солодко-кислий, жовчею напнутий-
Усе від того дерева корІнь,-
Обабіч шляху, з домішком отрути
І з гіркотою чорних сновидінь...
А чи в саду, де піють райські птиці,
У доторках дбайливої руки
З коханими в саду... ген до зірниці !
В цнотливій радості, уплетеній в вінки
Усі шукають цього древа плоду,
Але знаходять одиниці... Чомусь так...
Гризуть кислиці комусь у догоду,-
Кислиця - вільний в лісі горе-птах...
Хай добре дерево квітує для вас, люди,
Плодам на диво хай вони цвітуть...
Бо має хто,- то ще йому прибуде,
А де нема - останнє заберуть.
Закон буття, придуманий не нами,
Ніхто його в житті цім не змінив,
І плине щастя сивими віками
Тим, хто душі своєї не змілив...
