(Українським вечорницям присвячується)
Сватався вареник до галушки,
Компліменти їй розвішував на вушка:
Яка пишна і навариста... з шкварками,
Що їй краще буде з ним, аніж у мами,
Про її округлі форми дуже...
Що давно йому вже не байдужа.
Говорив, що ще раніш - пампушка,
Як єлеєм, солодила йому вушка,
А тепер - у дружбі з короваєм...
Певно, на весіллі погуляєм...
Та пампушка була надто нуднувата
І липуча, наче з цукру вата,-
Не рівня вона галушці... що й казати...
Раптом прозвучало : "Треба спати !..
Ти -вареник, я - галушку доїдаєм,
Вдосвіт встати, чоловіче,- тож лягаєм !
Одна вилочка встромилася в вареник...
І закінчив ним вечерю свою Зеник.
Друга застромилась в галущину,
Що якраз задовольнила Одарчину.
А пампушка з короваєм - по весіллях,
У квітках і пахощах чарзілля...
До весілля справа у обох іде-
коровай - пампушка - то одне ціле !
Коровай не зводить погляду очей,
Хай без пафосу надірваних речей,
Без метафор точеного слова,-
Пара солоденька - будь здорова !
---------------------------------------------------
Не питайся про мораль цієї байки:
Як назвавсь вареником - скакай !
Красномовність залиши колись для файки,
Бо порожнє дзвонить поза край!
Не шкодуймо для вареника начинки,
Щоб не буркотіло в животі...
Справ усіх вінець - то є обжинки -
Коровай розкішний на столі !
Гарно, що самій їсти захотілося 
Смакота, що аж слюні потекли 
