Кава. Сніданок. Щось в серці не гасне
Питаєш як справи? Як завжди прекрасно
Тепле сонце завжди заглядає в кімнату
Рахунок прийшов. Знов підняли квартплату
Завтра знов на роботу. Понад норму працюю
У кишенях ведуться зім'яті банкноти
Вечорами п'ю чай. А часа́ми й римую
І запитую завше - ким була́ ти?
Ну хто ти?
Знов ховаю думки. Зачиняю кімнату
Притулився б до мами
Розповів би все тату
Але клята самотність сміло дивиться в очі
Засинаю без тебе в ці холоднії ночі
Я ховаю слова в шафі у кабінеті
Є кохання у мене але ж де моя леді?
Поруч зі мною чи на іншій планеті?
Чи у про́сторах щастя вміло так маневрує
І у кожнім рядочку мій образ малює
Може хтось і побачив мої сльози у ві́рші
Я поранений в полі. Лягти хочу на ніші
Я кохаю її. Я ж звичайна людина
Але знаю що вдома
Мене чекає дружина