Хто знає де закінчується обрій?
Очам повірю, що його немає.
Чому, скажи, мій охоронець мрій,
У горизонта швидкість так зростає?
Дійдемо разом до мети, я знаю
І знаєш ти, що не можливого немає.
Й за роком рік думки сумні я відпускаю.
Ти завжди вірний шлях мені покажеш,
Ин'як не може бути, тобі я довіряю.
Дійдемо разом, вже й ти це знаєш.
Один без одного не можем існувати,
Свій погляд хитрий лиш мені ти довіряєш,
Аби до цілі якомога швидше довести.
Мій храм - ти, поклоняюсь лиш тобі.
Обрала мені доля лиса від біди.
Їжакуватого, рудого, дух я відчуваю у собі.
Вогонь в душі й на лапах поруч вогник ходить.
Еге ж, уява розгулялася, протер дірки у лобі.
Рудий диск сонця за обрій вже заходить,
Ховається назад у скроні лис
І щось мене на сон наводить,
Відчувши знову, що катарсис
Колов мої думки і тіло, й душу.
Инаково ми завтра продовжимо життєпис.
11.06.17
