Вона ніколи не плакала,
Принаймні так думали інші,
Порад нічиїх не слухала,
Бо знала, що стане лиш гірше.
Здавалось, що серце зі сталі,
Найкраща роль - Зла Королева,
Не бачили її в печалі,
Тому і назвали - с т а л е в а.
Їй личили чорні костюми,
На губах завжди темна помада,
В кораблі захопила всі трюмми,
Її так і назвали - в л а д а.
Іноді живе в темній хижині,
Час-від-часу в фантазіях ночі,
Та завжди залишаються крижаними,
Так названі, в с е в и д я ч і о ч і.
Насправді, вона зійшла з неба,
І постать її ніжна ій біла,
Їй, крім миру, нічого не треба,
Та сказать про це світу не вміла.
Червоноград, 04.02.2017
Моїй Дюймовочці
