«Єсть на світі доля, та хто її знає?
Єсть на світі воля, та хто її має?». (Тарас Шевченко)
- О земле вкраїнська… Розкішная земле
вольготно козацької слави.
Тебе осіяло від сходу до заходу
сонце премудре стоглаве,
Тебе ізорали волами, засіяли диво-словами…
То ж чим проростеш?
- Синами-орлами…
дівками-зірками...
всебожих нащадків малими ногами -
від меж і до меж…
- О земле плодюча -
розвийся, налийся,
Шевченковим словом святочно умийся…
Що, ниво весела, на мирнії села у дар понесеш?
- Зароджу копами…
рясними хлібами…
у церкві козацькій майну хоругвами
в убранстві одеж…
Всебожії діти, чи вольно вам жити, чи Доля блага?
Чи мати навчила: де правда – там сила,
де зброя – снага!
Чи є вас багато – щоб копи збирати,
танок свій зухвалий досвітку гуляти,
мечі перед ворогом з піхов виймати,
світе-воленько, гей!
- Багато нас, Мати… вели починати -
мечі освятити, малих научати,
на нивах окроплених жнива збирати –
і миром відпити єлей!
О земле вкраїнська, що кров’ю дідів наших рясно полита,
Де сонце, мов фенікс, старим догорає
і зранку преюним стає,
Ми тут народились з правіку, щоб волею жити,
Ми ті, котрі були і будем, ми – ті, котрі є! *
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
* Сьогодні у мене один з чорних днів - сьогодні ховають давню мою приятельку, ще зі студентських днів - львівську поетесу Зоряну Гладку, яка померла в ніч на 30 липня на 51-му році життя. Вона керувала літстудією "Галиця" при Львівській МАН. Виховала багато творчих особистостей. Видавала альманах "Весняний легіт" для найбільш обдарованих творчих дітей, проводила щороку обласний конкурс молодої поезії.У моїй пам'яті виринають роки юності, коли ми в студентському запалі утворили театральний гурток на філологічному факультеті і з професором Денисюком Іваном Овксентійовичем поставили "Лісову пісню" Лесі Українки, де я грала Мавку, а Зоряна Гладка - Килину. З її уст народна лайка звучала особливо смаковито. Об'їздили з виставою і Луцьк, і Димку, родинне гніздо Кобилянської, і університет в Чернівцях, не кажучи про Львівські школи, військові частини та зоряну виставу у Львівському Клубі Творчої Молоді в час його найбільшого розквіту.
Зоряна була весела, чуйна і добра, не зважаючи на тяжку хворобу, якою відболіла з дитинства... Хай Душа її спочиває З МИРОМ!!! СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ"
Дуже гарний вірш, Іринко!
Важко усвідомить, ще важче змиритись,
що була людина, сповнена тепла,
гарна поетеса та ще і актриса,
ми з вами сумуєм, що її нема!..
"...ми ті, котрі були і будем, ми ті, котрі Є!!!" 
Співчуваю. Тримайтеся! 
