Де, як тобі брате, земляче,
Живеться тепер в чужині?
Нехай Україна козаче,
До тебе приходить у сні.
Тривога заповнила груди,
В колонку не ставиш вірші.
Що трапилось друже, не чути?
Непевно чомусь на душі.
Прохаємо в Бога з’явися,
Летять у листочках роки.
До друзів поетів озвися,
Чекаємо твої дзвінки.
Плече у плече за столами,
Зберемось старі й молоді,
Неначе всі в рідної мами,
Й уп’ємось піснями хмільні.
Без тебе річки і озера,
Тополі в гаю… ясени.
Цілющі Волині джерела,
Стрічали торік восени.
Щедроту Волині в відерцях,
Вкушали настойку… чаї.
Пили за поетове серце,
Пили… за фінанси твої.
Тож д’якуєм спонсоре щиро,
За мед, за горілку… за щем.
Хай Бог береже тебе з миром,
Воздасть нехай щедро дощем!
Гарно написав, друже! Мені,на жаль, нічого не відомо про Миколу... Чи не збанкрутував, бува? 
З його характером хто зна. 
...БУНТАР! Не чета поетикам.
для сонсора а не органіязаторів 
