Заколиши мене у своїх долонях,
Заколиши як ніхто, і ніколи досі…
Хай я буду у п’янкому полоні,
А сни, метеликами, плутатимуться у волоссі…
І не доходять до моєї свідомості,
Відчуватиму лишень твої руки.
Ніжність, і політ невагомості.
Дивний шлях насолоди і муки…
Захопи наче мавку Чугайстер.
Кожен подих за спиною вгадаю…
Напиши свій роман як Майстер….
Може, колись я його прочитаю….
В небі літають миттєвості,
Швидко неначе комети….
Думаєш про всі незбагненності,
В думках чіткі силуети….
Колиска в руках твоїх лагідна,
Така спокійна й невинна.
Мов джерело для спраглого.
В них я неначе дитина.
Теплота й забуття прозорості,
І нічого мені не кажи…
Увімкни лиш нічник із зорями…
Заколиши… заколиши…
