Нельзя бездни окіана
Горст'ю персті забросать,
Нельзя огненнаго стана
Скудной каплі прохлаждать.
Возможет лі в темной яскині гулять орел?
Так, как в поднебесний край вилетів он отсель,
Так не будет сит плотским дух.
Бездна дух єсть в человіці,
Вод всіх ширший і небес.
Не наситиш тім вовіки,
Что пліняєт зрак очес.
Отсюду-то скука внутрь скрежет, тоска, печаль,
Отсюду неситость, із каплі жар горший всталь.
Знай: не будет сит плотским дух.
О роде плотскій! Невіжди!
Доколі ти тяжкосерд?
Возведи сердечни віжди!
Взглянь виспрь на небесну твердь.
Чему ти не іщеш знать, что то зовется Бог?
Чему не толчеш, чтоб увідіть Єго ти мог?
Бездна бездну удовліт вдруг.
Григорій Савич Сковорода
Людина — той, кого цікавить Бог,
Це той, хто задихається без Бога,
Мов без повітря, хто свій кожний крок
Спрямовує до Нього якомога.
Людина — той, кого не тішить світ
Матерії, той, в кого у віконці
Одне лиш сяє: вічний заповіт
«Атато брама джіґ'яса»*, мов сонце.
Матеріальне щастя хоч яке
Не вдовольнить його духовну спрагу.
Він має серце добре і м'яке.
Не має він ні заздрості, ні страху.
Людина не цікавиться дрібним.
Тому найвища жде її удача:
Любов до Бога і стосунки з Ним.
Що хтось шукає, те він і побачить.
________________________________
* Людина — це є той, кого цікавить Бог (перший афоризм «Веданта-сутри»)
23.03.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
