Я підіймаюсь по драбині
Злітаю із щаблин невдач.
Тебе тримає мудрість правди,
А над тобою вже стоять з мечем.
Сідаю у вагон любові
І роздаю на станціях жалів.
Любов спекотна довгожданна
Здивовані вітають в слід.
І підіймає у політ літак надія
Між хмари,що чекають вже давно
В добра так мало сходів
Невже байдужість вродить врожаєм?..
Хмелію мріями, думками
На відстань променя,межа...
Безсоння,то як код із Раю
Молитва й віра,що тримає нас.
