Нам туди, куди ніхто нічого уже не пише.
Де море вмерло, лишивши солі на гальці.
І закотило очі. Ти все слабше і тихше
Відбиваєшся пульсом у мене на пальцях.
Ти все тихше і слабше цілуєш пошерхлі долоні.
Я зі светром тебе одягаю на поморожені плечі.
Ми захриплі, затихлі і по-особливому хворі
Сім секунд на падіння.
Три секунди на втечу.
Нитка червона від серця
До серця
Тягнеться й пнеться.
Я як Іона попалась, ти як кит - поглинаєш.
Я люблю оцей грудень.
Він на плечі мені зіпреться
І шепотітиме
"ти його точно до смерті кохаєш".
І губи Іуди — звабливого, хтивого місяця-грудня,
Неголені щоки, застуджені очі, закладений ніс -
Я все замінила на тебе. І, мабуть, з цього вийде щось путнє.
Інакше ти б мене не терпів.
Інакше мене б просто не зніс.
Шкода, море вмерло і закотило під лоба очі.
Мене штовхає в груди Іуда-грудень-місяць.
Я люблю свої вірші.
Стрьомає іноді їх пророчість.
Біля мертвого моря,
У светрі,
З тобою
Я нарешті
Знайшла своє місце.
#Олька_Оленька
