То була ніч. Самотня і німа
На крилах темряви вона летіла.
З розгону і вперед, туди де тьма,
Пташина, інеєм покрита, біла.
І тиша гробова стояла. Озима ніч.
Від холоду думок здригається все тіло.
А там, в рідному селі, бабуся топить піч.
Десь там дитинство, все всміхалося, жило.
Тріщав вогонь, за пустощі малі сварився.
Та просто й легко нам тоді жилось.
А час летів, час поспішав, час не спинився.
Життя клубочком уперед плелось.
І тиша гробова стояла. Озима ніч.
Від холоду думок здригається все тіло.
А там, в рідному селі, бабуся топить піч.
Десь там дитинство, все всміхалося, жило
Класно написаний! Сподобався , повернули Ви і мене у моє дитинство останньою строфою...
А там, у....ритмічніше б звучало
...і, можливо б, останній рядочок якость філігранніше вималювати, щоб ритміка лягла....(здається, Ви самі те відчуваєте)...хоча, то лише мій погляд)))
Дякую Лисе! Там , у -по правилах нашої мови) (після приголосної має бути голосна, згадується так, але мені здавалося , що в риму більш в, та може я і помиляюсь)
На даний час, все буде так як є. Пізніше може щось переосмислю та зміню. Спасибі , що читаєте , спасибі за підказки й допомогу.Ціню ваші старання!