Чорна ніч ступила,
Не видно вже нічого.
Перстень дівчина згубила,
Шукала на землі убого.
А я все бачив, перстень бачу.
Іду, ні – їду, скачу.
Кінь мій чорний, як та ніч,
Тепло, ніби сів на піч.
Спустився, перстень взяв,
Подав тій дівчині, не крав.
Не бачить дівчина мене,
А я ж бо зрячий, сон бере.
Заснув, проснувся, ранок вже,
Шукає дівчина мене.
Не бачу сонце, бо воно
Вже стало біле, мов руно.
Аж бачу: йде увесь мій рід,
Усе зламалось, тріснув лід.
Упав, напевно, я не бачу,
Вже на коні своїм не скачу.
Остап Лагойда (2014)
