Падав сніг на поріг.
Кіт зліпив собі пиріг.
Платон Воронько
Вчора ще стелився сніг
Білим килимом до ніг.
А сьогодні… Ну й дива!
Скрізь видніється трава.
Зрозуміти кіт не міг,
З чого ж він тепер пиріг
Зліпить, як ото торік
Це робив під Новий рік -
Для собаки та вівці,
Для грайливих горобців.
Зажурився наш Воркіт.
Сів на брук біля воріт.
- Чом налив до віч роси? –
Запитав його Василь,
Хлопець років так із п’ять,
Зорі в погляді мигтять.
- Сніг лежав, тепер – нема.
Дума мозок перейма:
З чого зліплю, - й очі вбік, -
Я пиріг на Новий рік
Для собаки та вівці,
Для грайливих горобців?
- Викинь сум з душі гніздечка.
В хаті є мука, яєчка,
Масло, сир, мачок, вершки.
Будуть з сиром пиріжки,
З маком - супер-калачі.
Їх спечемо у печі.
Їсти буде дядько, тітка,
Мама, тато і сусідка,
Ти і я передовсім.
Їжі вистачить усім –
І для пса, і для вівці,
Для грайливих горобців.
Сніголіп 'ям, знай ти це,
Не наситиш черевце.
Довго сміх пускав Воркіт,
Аж відлунював живіт.
- Добре це придумав ти –
Пиріжки для всіх пекти
З борошна, не зі снігів,
Що лишили місто Львів.
Буду з вами їх робити,
Тісто в діжечці місити,
Спечене у торбу пхати,
Друзів щедро пригощати.
Дякую. 
