Як часто чую: “Не ми такі - життя таке”…
І хочеться від цього закричати!
Це не життя! А ми його есе!
Від нас, все те що не можливо описати.
Все більше й більше подумки :"Але"!
Стандартні фрази й натяки без толку. ..
І кожен день без сумніву все те саме.
Лиш тільки зверху змінюєш футболку.
І знову… Й знову… Кожен день все далі!
"Не ми такі, це Світ такий"!
А Світ це що?! Це ми його педалі!
І впасти чи іти від нас ця тінь!
Ми - Світ, без нас його не має!
Ми творимо його й себе.
Жорстоке і нестерпне наше: "Далі".
Все з кожним днем закопує себе….
