* * *
Може про осінь щось напишу,
Про ті дощі, що вчора впали.
Для чогось в пам’яті залишу,
Щоб ще колись усе згадали.
Та пам’ять в літо повертає,
Усе, що мріяли й збулося.
Де вітер прапор розвіває
Й лунає дзвін різноголоссям.
Слова молитви на могилі
Нас повертають у минуле.
Чого забути ми не в силі
Й не дай нам Боже, щоб забули,
Про тих, хто в вічність відійшли,
Що недаремно кров пролита.
Вони героями були,
Нехай могила тоне в квітах,
На згадку нам, що ми тут є,
На тій землі зостались жити.
Де хрест, мов пам’ять, постає,
Де люд іде тим шляхом битим.
В журбі тут голову схиліть,
Щоб лихоліття не вернулось.
І небо очі підійміть,
Для нас, щоб сонце усміхнулось.
Й на тій землі ще буде свято,
З росою згинуть вороги.
На води наш Дніпро багатий
Й не роз’єднають береги
Народ, що крізь віки пройшов,
З часів Русі чи України.
На герць нас ворог кличе знов
Й ми будем битись до загину.
Не знати час який гряде,
Та після літа осінь буде.
І перший лист з дерев впаде
Й після дощу погода буде.
Може про осінь щось напишу
Та пам’ять в літо повертає.
Щось на папері тут залишу,
Якщо не я, то хтось згадає.
21.09.2015(Михайло Чир)