О чорна голубко, яка ти красива!
У небі високім розправила крила.
Я в небо злітаю, веселка весною,
Давай політаєм голубко з тобою.
О красеню сокіл чужа я дружина,
У мене велика, щаслива родина.
А ти чом один тут у небі кружляєш?
Невже ти ще пари досі не маєш?
Так сталось голубко тебе я кохаю,
Без тебе самотній і щастя не знаю.
А ти моя люба лети до родини,
Я ж буду чекати щасливої днини.
Пройшло тридцять років і сизу голубку,
Зустрів сокіл в небі свою милу любку.
Чому не весела, чому не літаєш,
Де очі красиві, чому їх ховаєш?
О ясний мій сокіл, життя вже спливає,
А справжнього щастя я й досі не має.
Давай сокіл милий удвох політаєм,
І щастя отого у двох пошукаєм!
І в небо піднялись, розправивши крила,
Голубка і сокіл - пара красива.
І скрились за обрій, вже сонце сідало,
Лиш в зорянім небі щастя кружляло.
