Ти не був найкращим,
Але найвірнішим.
Через тебе не раз плакала душа,
Хоч ти й не здогадувався.
Через тебе не одна намокла подушка,
Поки я тобі снилася.
А сльози мої - з чистою любові
Розбавлені болем,
А твої обіцянки розмальовані
блідо-сірим горем.
В очах сухих - порожнеча.
Вони вдивляються в небеса,
Все чекають ночі кінця
І перечитують всоте твого вірша.
У тих рядках - наше літо
І твої безсмертні слова,
В них твою посмішку видно
Та твої минулі почуття.
А поміж рядками ми сидимо
Й не чекаємо щастя.
Воно в нас...В нас двох,
Як зоря в небі, іскриться.
Втекло наше щастя
Після першого морозу,
Зрадило наші серця
З першою ж сльозою.
Ти не був найкращим,
Але був моїм.
