В рожевім лотосі світань, Серпанку колихнувши грань, По остях, схлипом шепотінь, Мандрує ланом вітру тінь. Струмить між макових багать До рогози, що сіла в гать. Пером качиним ріже став. Фліртує з паростю отав. Любує кронами дубів, Хмарин лякливих голубів. Триножить ковили паском, Табун волошок під ліском. У різнотрав’ї, за селом, Дрижить метелика крилом… Лишивши марево видінь, Щезає в днині вітру тінь.
ID: 779405 Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика дата надходження: 27.02.2018 22:34:54 © дата внесення змiн: 27.02.2018 22:46:21 автор: Осіріс
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie