Я так боюсь коли не чую голос твій
коли мовчиш і дивишся в безодню.
Тоді мені здається - ти не мій
Неначе щастя знову дало задню.
Я так боюсь,коли ти просто мов німий
Сидиш,мовчиш у задумі блукаєш
Такий значимий і так смішний
Але як сильно ти мене лякаєш.
Я так боюсь твого мовчання
І того відчуття,що я одна
Неначе ми прокинулися зрання
А з вечором прощаюсь вже сама.
Я так боюсь,про що ти там мовчиш
Немовиш слова і в думках витаєш
А може ти щось там чорниш
І в голові мене кидаєш.
Я так боюсь,коли ти в задумі сидиш
В мені гуляє мільйон причин
Чому так тихо не візьмеш
Не прошепочеш,що я найкраща із вакцин.
Якщо вже не лікую,то не треба
Так просто мовить про кохання ті слова.
І я піду коли стемніє небо,
І промовчу хоч і залишуся сама.
