Не пиши нашу долю в чужих сторінках,
Хай з нового абзацу й клітинки,
Та - чуже… Чи нам треба тиснутись в дужках
І не тих набувати відтінків?
Не пиши по чужому, не варто, бо наш
Виглядатиме почерк нервовим
Там, де хтось друкував черговий «отченаш»,
Де чужі і пробіли, і коми…
Там - знайоме й… Нерідне, близьке й… не своє,
Все змішалось і межі розмиті…
Чистий аркуш задарма ніхто не дає
Та й писати не вчить на санскриті…
Чистий лист, форматований в наше життя,
Не мережений в’яззю чи «брайлем»*,
Ще не має на нім каяття й небуття,
Ще цнотливий, прикритий вуалем …
Не пиши нашу долю в чужих сторінках,
Не лаштуй під написані списки,
Нам не варт між рядків чи у титлах** й дужках
В нас – свої помилки та описки
*Брайль – шрифт Брайля для незрячих
**Ти́тло, або титла (з грец. τίτλος ← лат. titulus — «напис») — в середньовічній латинській, грецькій і слов'янській писемностях надрядковий діакритичний знак у виді хвилястої або зиґзаґоподібної лінії, що вказує на скорочення написаних під ним слів або числове значення букв.
Гарно...у кожного своя історія...в цьому наша неповторність... сама не люблю кліше і плагіату... Творіть свою історію самі ... натхнення Вам у цьому і любові.
