Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Galkka2: Не болить душа зі сталі - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ blackberry_poems, 25.02.2019 - 11:12
чуже натхненно!"Довіряй своїй ти долі, Після терена є рай, Усміхнися мимоволі, Ти готовий? Починай!"
Надюшенько, писала 2 дні) хотілось таки залити серединку людини, щоб не залишилось нічого живого і вивільнити назад) дякую
Georg Sozdan, 05.02.2019 - 11:38
Я стараюсь зрозумітиСум твій ранній в оченят І чому вони як квіти Вже росинкою дзвенят Знаю що не моє діло Що прокляв я все святе Просто в серці заболіло Щось так схоже на твоє Може навіть схожі муки Стелять шлях у ті часи Де тимав я ніжні руки І до сліз просив не йти Гірко було нам і важко Мабуть гірше їй самій Лебединим літом пахло Мить хоча б молив постій Та розлука і сьогодні Битись серцю не дає А твої квіткові очі Щось нагадують моє По теперішньому полю Туман сизий пропаду І не буду клясти долю Що нема в ній талану І одне теперь болото Груди терплять від грози І коли приходить літо Я живу ще восени Всі надії щоб потрібним Щоб по справжньому летять Мої очі димом тлілим А не росами дзвенят Паралелі Ulcus, 05.02.2019 - 09:23
гарно. особливо там, де опис людини без почуттів. коли розпочинаються спонукання, то вже якось не так
Напевне тому що біль завжди відчувається гостріше)))) або треба вчитись ще описувати спонукання так, щоб кожен хотів скидувати окови
не хочу, щоб ви подумали, що мене біль приваблює, - ні от просто чомусь так виходить, що у вас він щиріший, аніж - нумо, розпочинай усміхатися
|
|
|