А ви помічали, як промінь весняний пробуджує щирість?
Усмі́шок все більше в буденному натовпі смутку,
З очей і облич за помахом пензля змивається сірість,
І, навіть, в букетах по-но́вому пахнуть пелюстки.
А ви помічали, як радість довкола заповнює тишу?
Гомін дзвінкий лунає тепер звідусюди.
Я собі ці проміння у зошит запи́шу,
Щоб серед зимових вітрів не забути.
А ви помічали, що кожен із нас стає трохи добрішим?
Невже саме сонця для цього не вистачало?
Обіймає проміння теплом все сильніше.
Буду доброю, бо у світі добра чомусь мало…
20.02.2019р.