А весна уже не з горами,
Хоч в календарі уже давно,
Березень мажорні грає гами,
У калюжах - весняне кіно.
В мокрому небесному екрані,
Білі павутинки пишних хмар,
І зграйки пташок дрібних спонтанні,
Діалог ведуть весняних чвар.
В ті ж калюжі, наче у люстерко,
Заглядає вишня і верба,
Виглядають: Чи нема цвітіння?
Чи на гіллі зелені нема?
А буває, човник паперовий,
Хтось з малечі випустить у плав,
І сумують, що серед калюжі,
Їх Титанік у воді пропав.
А на завтра, де плюскочуть хвилі,
Вода вступить в спраглу плоть землі,
А натомість - все зазеленіє,
Й проліски прокинуться малі.
17.03.2019
Красиво! 
