Пробач, за те, що я тебе кидаю,
Але більше терпіти не хочу,
І інших дівчат я не відаю,
Просто голову тобі морочу.
Скажу по правді—було цікаво,
Та якщо глянути правді в очі,
Яка б не була ти зі мною ласкава,
Залишуся сам бродити до ночі.
Піду по стежкам крізь алеї і парки,
Згадаю місця, де бували разом,
Де бували і взлети, і сварки,
Обагрянені нашим теплом.
І примхи твої я терпіти не хочу,
Бо бачу все на три кроки вперед,
Думки про любов я, як мантри белькочу,
І ту солодку брехню, яка була наче мед.
Т.М.
