останній голуб миру впав як грудка
з налитого свинцевим мулом неба,
твоїх звитяг хитка собача будка
не стала у нагоді_ і не треба_
>
криві роти цих блазнів навіжених,
сміттям строкатим повне павутиння,
хранителі околиць ойкумени
ховаються в кевларове лушпиння_
>
яка різниця з ким носити воду
з криниці висохлої на протертих ситах_
в яку вже тричі мічену колоду
вписатися під регіт посполитих_
>
кривава тінь пірнає за лаштунки,
перевертні біснуються в ефірі_
рука до сонця / вигни хорду / струнко_
тепер ковтай порожній гак зневіри…
Сильно!
