Одягни мене в шати кохання.
Подаруй їх мені лиш одній.
Хай як шаллю огорнуть зізнання,
У волосся вплети стрічки мрій.
А на шию - червоні коралі,
Як Аврори цілунки жаркі.
Хай журба від нас буде подалі,
А стосунки відверті, п’янкі.
Хочу бути зухвало щаслива,
Подаруй свою щирість мені.
Доля іноді дивна, примхлива,
Але всім дасть вбрання для душі.
Одягни мене в шати кохання,
Колір щастя завжди вогняний,
Зодягатись у ніжність щорання.
Буду навіть у день дощовий.
Дякую за теплі слова!Мені навіть трохи ніяково стало! Так можливо на перший погляд вірші чудові,але коли починаешь розбирати... то треба ще працювать і працювать!
Головне, що вірші написані душею та серцем! А розбирати і длубатися в творах - це нудна робота для літературних критиків)) Я, наприклад, взагалі свої "творіння" називаю не віршами, а "голосом серця"!))