Ти так швидко пройшла,
Ти так швидко пішов,
Небо наче зі скла,
В нього вкралась любов ...
Бо тепер це лиш скло,
все лише під кутом
Бо тепер тільки тло,
Притулився чолом ...
Як розбити його,
Тільки скалки і все,
Чи своя, чи свого,
Не забулось лице ...
Оминути його,
І побігти у двір,
Не побачиш свого,
Але ти в своє вір ...
Не вдивляйся крізь скло,
Знову очі шукай,
Хоч у серці пекло́,
Але це наче рай ...
Хоч пробігти весь світ
Нам чомусь не дано,
Стільки брам і воріт,
Ледь захмарено сном ...
Але там десь в душі
Є маленьке вікно,
Десь у хмарах чужі,
А душі все-одно ...
дякую
