Я думаю, що всі наші шановні дописувачі у КП були у свій час студентами, і
скажуть, що дуже часто буває, що студенту не вистачає однієї ночі. Так
було і в час мого навчання у ВУЗІ. І я, і мої друзі-студенти,
навчаючись попадали в різні ,можна сказати, скрутні ситуації. Ось
саме про них і буде моя сьогоднішня розповідь, але трохи згодом. А
почати я хочу з вступу до ВУЗУ. В час мого вступу абітурієнти мусили
скласти 4 екзамени, і по їх результатах зачисляли до ВУЗУ тих, хто
набрав більше балів. Виняток мали лише медалісти: ті що закінчили
школу з золотою медаллю складали лише один профільний екзамен, і якщо
здавали його на "5", то вже й ставали студентами, а ті, що закінчили
школу з срібною медаллю, складали два екзамени і якщо набирали "9", чи
то "10" балів, то теж ставали студентами. Якщо ж медалісти не набирали
потрібної кількості балів, то повинні були складати всі екзамени,
тобто вступати на загальних умовах. Я закінчила школу зі срібною
медаллю, тому складала лише два екзамени, а саме з математики і
письмово, і усно. Коли я вперше зайшла в зал, де треба було скласти
письмовий екзамен, я була дуже вражена, адже в школі ми складали
екзамени у своїх класах, а тут великий зал, наповнений столами: на
кожному столі уже лежали віддруковані завдання і листки зі вузівськими
штампами. Сідали абітурієнти по одному за стіл, і після пояснень
одного з викладачів, приступали до роботи. Мені дістався четвертий
варіант. Завдання були з алгебри, геометрії і тригонометрії: задачі,
рівняння, нерівності, тотожності, графіки. На всю роботу давалося три
години. Виконавши завдання, кожен абітурієнт, віддавав свою роботу
викладачам і виходив з залу. Коли ми повернулися до гуртожитку, то
швидко зібралися по купках з спільними варіантами. Все
перерозв”язували і вже знали, хто виконав усе правильно, а хто не все.
Я була впевнена що в мене все виконано правильно і так воно й вийшло.
Другого дня ми складали усний екзамен. Отримавши завдання, так же як і
в школі, сідали за стіл, щоб підготуватись, а потім сідали біля
викладачів і відповідали на теоретичні питання, та демонстрували
розв’’язки практичних завдань. За час підготовки, я не встигла довести одну
тригонометричну тотожність, тому йшла до викладачів дещо стривожена.
Відповівши на всі питання, я повідомила викладачам, що не встигла
виконать одне завдання і чесно зізналася, що не знаю з чого почати.
Викладачка усміхнувшись звернула мою увагу на шості степені, і
сказала, що з них і треба починати. І я тут же розписала ті степені,
як треті піднесені до квадрата і швидко довела ту тотожність до кінця.
Взявши мій екзаменаційний лист, викладачка запитала, чи знаю я на яку
оцінку одержала за письмовий екзамен, я відповіла, що думаю, що "5",
бо ж в гуртожитку ми все перерозв”язали. Викладачка усміхнувшись,
підтвердила, що так воно і є. Я вже була спокійна, бо думала, що за ту
підказку, що вона мені зробила, поставить мені четвірку, так що я вже
стала студенткою. Яке ж було моє здивування, коли глянувши в
екзаменаційний лист, я побачила дві п’’ятірки. Ось так я стала
студенткою.
Двічі за час навчання я отримувала “неуд”,тобто незадовільно: причому
один раз заслужено, а інший не заслужено. Чогось ми з подругами
недолябляли ІСТОРІЮ ПЕДАГОГІКИ. Чи то викладач нам не вгодив, чи,
скоріше всього цей предмет, адже ця історія складалася з неприємних і
об’ємистих частин: зарубіжна, російська дореволюційна і радянська…Ніби
ж і слухали лекції, і щось потроху підчитували, та все ж перед самим
екзаменом виявили, що знаємо дуже мало. Тоді ми розділилися: одна
взялася за зарубіжну, друга за російську дореволюційну, третя – за
радянську…А потім переказували вивчене одна одній. Вчили майже всю ніч,
та все вивчити не встигли, та й те що вчили, не все запам”яталося,
отож і дістали всі троє по "неуду". Довелось серйозно взятись за вивчення, а
потім шукати викладача і благати його про призначення перездачі.
Другий "неуд" я отримала там, де його не повинно було бути.
Тригонометрія – це був мій “коньок’, там я була, як риба у воді, все
мені зрозуміло, все я виконувала залюбки. Це була остання сесія перед
випускними іспитами. Екзамен я складала 9 січня, а 16 січня у мене
народився синок. А тут ще так трапилось, що наш викладач захворів, і
екзамен у нас приймав інший викладач. Я відповіла на всі теоретичні
запитання, розв”язала практичні, а потім ніби відключилася, і чи то не
почула, чи не звернула уваги на запитання викладача, і промовчала,
викладач трохи почекав, взяв мою заліковку, щось там записав, і
відпустив. Яке ж було здивування і моє, і всієї нашої групи, коли ми
побачили в заліковці “неуд”. За мною вже приїхав мій чоловік, так що
нічого не з”ясувавши, ми поїхали додому. Коли ж перед випускними
іспитами я відшукала свого викладача, щоб перездати екзамен з
тригонометрії, мій викладач з подивом запитав, як же я умудрилася
отримати той злочасний “неуд”. Він не став мене нічого запитувати а
взяв заліковку і поставив четвірку. Ось такі казуси бувають у студентському
житті. Про підготовку та складання випускних іспитів буде моя слідуюча розповідь.
ID:
874508
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.05.2020 20:55:17
© дата внесення змiн: 09.06.2023 21:05:15
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарного відпочинку! 
