У ДЕРЕВ ДОЛЯ ЯК У ЛЮДЕЙ
А у дерев доля,як у людей
В кожного є душа,вік життя.
Дихає у повітря пахучий елей
Набирає сили від сонця тепла.
Є ,люди дуби...є ,як тополі...
Одні,як клени...інші,як ясени.
Є,яблуні ,вишні,груші медові
Цвітуть, наливають сочні плоди.
Куди вітер занесе зернину
І там прийметься, впускає корінці.
Мати земля леліє свою калину
Пагінець,зростає у дивокрасі.
Всі ми, творіння...діти, Дажбога
Увірветься, вітер зламає віти руки.
В душі,біль... відчай ,і тривога
Плаче,сосна ...старі граби,буки.
Мороз,вітрюган обшарпує листя
Ногами притопче рожеві мрії.
Нерозквітлий цвіт...обірвана пісня
В душі,помирає остання надія.
Є деревця,що цвітуть у саду
Потребують,людських рук і уваги.
Як Діва,одягають білу фату
Вродою красиві дають наснаги.
Родинне дерево духом міцне
Благословене Богом на землі.
Дощ,омиє крони листя золоте
Від подиху сонця...оживає у красі.
А не всі ,плоди солодкі як мід
Є, гіркі,червиві кислі,гнилі.
Одне,впаде...Інше зорить у світ
І радіє,як квітнуть сонячні дні.
А у дерев ,доля як у людей
Одне,зросте у віки століття.
А інше,зрубають пилою під пень
На дрова,у камін...згорає віття.
Не прилетить , соловей до їх віть
Не заспіває,не защебече пісню.
Обірветься, життя ...застигне мить
Душа,небом заплаче слізно.
Я ,Притулюсь ,до дерев до душі
Відчую,як б'ється його серденько.
Поезія,це солодкий плід на землі
Залікує,біль рідна мова ненька.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
