От і п’ятдесят тобі, Олеже, вже піввіку ходиш по землі, вічно твою душу щось бентеже, помилок достатньо, гарні вчителі! Не боїшся критики й сатири, зверху був і опинявсь внизу, тільки на добро орієнтири, часом видно на душі сльозу! Тридцять літ ти на стежках столичних, а з досягнень за суттєвий часу плин, - сім’я, вісім збірок поетичних, і трирічний, найдорожчий син! Чи шкодуєш, що усе так склалось, впевнений на сто відсотків, ні, щось закінчилось, а щось не починалось, ще попереду найкращі твої дні! То на серці спокій, то пожежа, то на двох, то на однім крилі, от і п’ятдесят тобі, Олеже…менше наступаєш на граблі…
