Туман розвісив серпень над річками
На сонці сохнути після липневих гроз.
Постриг поля врожайними жнивами,
В траві розсипав діаманти рос.
Підготував для ластівок в дорогу
Тоненькі нитки електромереж.
І завернув до рідного порогу
Червоним цвітом горобинових пожеж.
Скупав у сонці груші соковиті,
Наповнив кожну медом аж ущерть.
По вінця груші серпнем всі налиті,
Одна не витримала, впала шкереберть.
Помив серпневі вечори в джерельних водах,
І стали враз холодні вечори.
Від спеки вдень ще мліє вся природа,
Та осінь виглядає з-за гори.
Розкидав кольорові зорі-айстри,
Склав у портфелі книжки малюкам,
Передосінній ностальгійний настрій
Розсипав по спилюченим шляхам.
Лише прийшов, а вже збира в торбину
Моє чергове літо, як трофей.
-Лиши зі мною, серпне, хоч хвилину
Із літніх, теплих і ясних ночей.
Лиши зі мною маки і світанки,
Вінки купальські по швидкій воді.
Відкриті вікна і тонкі фіранки,
І ми такі гарячі й молоді!
Проходить серпень, забирає літо,
Складає спогади у товстий записник.
Останній сніп іще чекає жито,
Життя минає… Серпень був і зник…
