Він мені написав, щоб я більше не плакала,
Він мені написав:"Повернусь на весні."
Він мені написав, щоб я маму поквапила,
Обіцяла вона вишити рушники.
Вже цієї весни з великодніми святами,
Мав коханий прийти до мене з війни,
Але ще у зимі він упав під гарматами,
Положили у гріб його москалі.
Рушники, рушники з золотими пророцтвами,
Щастя, долі й добра на довгі роки,
Та для мене вони стали болю свідоцтвами,
Не побачити їм моєї ноги.
Залишила я все, я навчаюсь на снайпера,
За Сергія мого постріляю їх всіх,
Мама ти не чекай, рахуй доню ти втратила,
Бо у серці моїм не загасне той гнів.
16/02/2020.
