У осенi є здатнiсть дивовижна
закохувати в себе поступово.
Бере нас у обiйми дуже нiжно,
i ми вiдповiмо обов'язково.
Ще вчора сумували ми за лiтом,
звикалися iз думкою про холод.
Але цвiтуть для нас щосили квiти,
всмiхається у небi сонця коло.
Невдовзi осiнь змiнить колiр листя
на охряне́, бордове, золотаве,
прикрасить горобиновим намистом
своє вбрання строкате та яскраве...
Осiннiй трунок в келихи налитий –
хай кожен вип'є на́пою живого,
i той, хто був закоханий у лiто,
полюбить й осiнь цю обов'язково!
Свiтлина з iнтернету