…
– Досить
Лежати на підвіконні,
Мій песику.
Прогуляємося
поміж дощ.
.
З якого дерева,
Листочку,
Ти упав?
І хто гарненько так
Тебе розмалював?
.
Зняла окуляри
І вже
Не бачиться мені
Те, чого не хочу
Бачити.
.
Спаплюжила,
Рознесла вщент
Мої старання
Недоброзичлива,
Відтак, і не подруга.
.
Після дощу
Ароматизує вся земля
Терпким
Опалим листям,
Дерев промоклою корою.
.
Від здивування
Рот відкрився:
Чудо осені – краси небаченої
Листочок з дерева
До ніг упав.
.
А чим було б
Зайнятись чоловіку,
Якби комп’ютера в нас
Не було?
Осінній вечір.
