Шукала на березі снів,
В старих симулякрах, прозорих,
З-під пензля Далі Сальвадора -
Вологі сліди почуттів...
Які розбрелись, мов слони,
З важким обеліском на спинах,
Ногами тонкими по схилах,
Із наших полотен пішли.
А берег від зливи мокрів,
Мов цегла, ставав під ногами,
Покинутий зранку слонами -
Вночі вже в ілюзіях тлів.
Зникав наш ФігЕрас в імлі,
В старих симулякрах, одвічних,
В пісках золотисто-космічних,
Картин Сальвадора Далі...
***