|
Вона так звикла. Досвітком устала,
Причепури́лась, хустку підв’язала,
Перехрестилась, глянула в вікно
На білосніжне осяйне панно.
Димок приємно, з печі, лоскотав,
Взялась готовити дванадцять страв.
Ще звечора грибочки намочила
І борошно просіяла, струсила,
Ледь пригубила зварений узвар,
Приготувала посуд-антиквар...
Творилось диво вмілими руками -
Так вміють тільки вправні руки мами.
Кутя, капуста, борщ пісний і вушка,
І пампухи, й вареники, і юшка…
Упоралась…Святкова скатертина,
Свіча, підсвічник - спадщина родинна -
Усе, як за́вжди. Дідуха принесла,
Поправила скруче́ні перевесла,
Чистенько вмилась, Богу помолилась,
Діждала, поки зірка засвітилась,
Закликала покійних маму й тата,
Забідкалася: як же ж там внучата
І донечка десь там, за тим кордоном, -
Таки, мабуть, щось сталось з телефоном…
Молилась ще за сина, що на сході,
На проклятій війні…давно…відтоді…
Потрошки, як годиться, куштувала
І « Бог предвічний…» заколядувала.
Всміхався місяць з зоряних небес.
Десь там, далеко, обізвався пес.
« А стіл, - зітхнула, - хай стоїть, хай жде,
Бо, може, хто приїде чи прийде́…»
© Галина Брич 2017.
ID:
900382
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші до свят
дата надходження: 06.01.2021 01:56:41
© дата внесення змiн: 06.01.2021 01:56:41
автор: Галина Брич
Вкажіть причину вашої скарги
|
