Коли, здається, все завмерло
І кольори вже відцвіли,
Життя на попіл перетерло
І не всміхаємось коли.
Ми раптом знову починаєм
Хто-зна чому, бозна чого.
Потроху вию піднімаєм
І помічаєм десь кого…
Веселка знову кольорами
І вітер пестить, а не гне!
Він знову грає нами, нами,
Але тепер вже не зігне!
Вже не зігне, бо ми зміцніли
І попіл прикриває жар.
Із цього жару ми вже їли,
Тому лиш випускаєм пар!
Ми випускаєм і паруєм.
Куди усе це приведе?
Ми маєм, але не цінуєм.
Оціним лише слово: Де?
15.01.2020р.
