мимоволі торкнутися неба дисками нігтів
і мимовільно сказати дурницю нікому
ми з цим Ніким імовірно таки божевільні
я з цим Ніким спілкуюся криволінійно
і повертаюсь в життя цілком непритомна.
Можу зізнатися сонцю, що я його бачу
зіниця у нього не чорна, а в'їдливо жовта
зізнатись в коханні усім ліхтарям та
незрячим
білбордам, що так агресивно хапають гарячі
обличчя напівбезшовні.
любитися в римах, самітності, думці,
бо все ненадовго
і прокричати крізь шибу трамвая "жива!"
все ще вірити в дійсність
наївно, безмовно
бути в екстазі, жити цілком притомно
в чистій нічийності
без часових коливань.