Маринка
Народила донька, та маленьку дочку,
Не кричить, не плаче – спить собі ніврочку.
Лиш тоді проснеться, щоби всі віддали,
Що їй замнеться, та й не забували.
Очки як гудзинки, шовкове волосся,
В день життя щасливий, ти у нас знайшлося.
Щось хапають ручки, й сновигають ніжки,
Не спіши маленьке, підрости ще трішки.
Кривить губинятка, моє немовлятко,
Щоб не загубились її мама й татко.
Щоби мами груди і солодку моню,
І в ночі і вранці накормили доню.
Коли щось побаче, писне чи заплаче,
Дуже лагідненько, котенятко наче.
Червоніють щічки, і вночі і днинки,
У моїй гарнюній, внученьки Маринки.
Я дивлюсь в надію, внученьці радію
Вдень, вночі і в ранці отакій малявці.
Підростеш ось трішки, щоб зміцніли ніжки,
Й підеш від хатинки, на свої стежинки.
Вам мої ви рідні, добрі побажання,
З святом, всім здоров’я й щирі привітання.
Дід Валєра.
08.03.2011р. В.Небайдужий.
