Пам’яті Крикотнюк Юлії Юріївни
присвячую:
Жорстоко доля невблаганна
Останній винесла вердикт:
Ідеш з життя ти дуже рано..
Й надії вогник зовсім зник.
Отримала фізичні травми,
Що несумісні із життям,
Чи снилося колись ночами,
Що буде ось таким твій шлях?
Ти тиждень за життя боролась,
Була на небі й на землі –
Не вийшла з коми, не проснулась..
Пішла.. А діточки ж – малі!
Не знатимуть своєї мами,
Ні її ласки, теплоти,
А все життя над головами –
Ярлик дитини-сироти.
До кого прийдуть, пригорнуться,
Розкажуть болі та жалі,
Хто ж поцілує, як проснуться,
І витре слізоньки дрібні?
Дощить із неба, тужать люди –
Здається, плаче увесь світ.
Тебе ніколи не забудуть,
Хоч шлях твій в небеса проліг.
Вічна пам’ять! Вічний спокій
і Царство Небесне Твоїй світлій душі!
