З нас кожен долю вишиває сам, Чи завдяки ниткам, а чи словам, Виводимо старанно кожен шов, Вкладаємо туди тепло й любов. І ось уже на полотні життя Багрянцем пломеніє вишиття. Ростуть на нім узори з року в рік – Самі для себе творим оберіг. Хтось голкою засіє на добро, Комусь чарівне слово проросло, Герої ж у цей час на міннім полі Зі зброєю в руках гаптують волю. У вишиванці – генетичний код, Хай мовою пишається народ, Бо в кожному стібку, у кожнім слові Не менше сили, ніж в потужній зброї. © Зоряна Кіндратишин
ID: 914325 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 19.05.2021 23:30:12 © дата внесення змiн: 19.05.2021 23:30:12 автор: Зоряна Кіндратишин
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie