Я часто задаю питання світу,
У чому сенс цього таки буття?
Весна приходить і зима, і літо,
А з ними йде вперед кудись життя.
Усе за планом, все складено раніше,
І по закону живемо ми одному,
Пройти вперед, дістатись сонця тай хутчіше,
Життя як музика - нагадує струну.
Тонка мелодія, що грає доки б'ється,
у грудях серце і співає теж душа,
Така чутлива крізь роки простором ллється,
І мрії потайки в думках десь колиса.
Здається зрозуміло,та все ж таки вагання,
Для чого цей короткий дано час?
У ньому ж стільки болю, сліз, розчарування,
Крізь них можливо є та істина для нас.
Я все запитувала, все шукала речі,
Які б здається пояснили щось мені,
Вбирала думу молодих і вже старечі,
І додавала цьому висновки свої.
Я зрозуміла сенс життя - це слово "жити"!
Це миті і щасливі, і сумні,
Моменти серця долею сповиті,
І мрії-птахи, що линуть вдалині.
Це середина твого світу, існування,
Натхнення ночі і витвір часу дня,
Якісь маленькі не сказані бажання,
Усі можливості дала для нас земля.
Сенс говорити, мріяти ,кохати,
І через біль не втратити свого себе,
Вважати цінністю, що довелося мати,
Що помістило серце лиш твоє одне.
Коли у ньому ще живе багато сонця,
І досить місця є для світу доброти ,
До нього тільки прислухайтеся в сторонці,
Тоді не складно буде сенс життя знайти ...
ID:
931003
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.11.2021 18:03:31
© дата внесення змiн: 15.11.2021 22:34:44
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
