Гарні ви, коні, створіння:
Грива, постава, галоп.
Чую копит цокотіння –
Знов підганяє цейтнот.
Вас табуни були в предків,
Верхи несли вояків,
В різні куточки планети
Вісті летіли швидкі.
Гупають в серці копита,
Чую із лона століть:
Стежка тремтить серед жита,
В час, як виходите в світ.
Шабель виблискують леза,
Вітер летить навздогін,
Там десь за обрієм щезне
Вершників добрий загін.
Гарна хлібина із сіллю,
Скибка коню – за труди.
Зорями пахнуть і зіллям,
Чорний, білявий, рудий.
Котяться сльози солоні,
Рани зализує кінь,
Виживе знов оборонець,
Встане наш край із колін!
Просяться ноги в стремена,
Там на шляху – вітряки,
Хмари, мов білі знамена,
Мчать в небеса вояки.
