Ніколи не думала, що прислухатись
Я буду щодня і весь час:
Посидіти ще, а чи може зриватись
І бігти у погріб, підвал;
Що стану за звуком тепер розрізняти
Які там гудуть літаки,
Що серденько може ось так калатати -
Це страх так дається взнаки.
Ніколи не думала: в нашім ось краї,
Що так розпочнеться війна...
А клята росія все преться, стріляє..
Хай буде проклята вона!
Ніколи не думала: градами крити
Нас будуть із різних сторін,
Й руками ми голими будем душити
Шмаркатих ось цих москалів.
Ніколи не думала: зможем зібратись,
Відважно їм пики товкти,
Що буду тепер я ось так матюкатись...
О, Господи милий, прости!
Ніколи не думала: дружно й всі разом
Ми Київ почнем боронить,
За термін короткий, з маленьким ось часом,
Тут зможемо їх задушить.
Тож, нумо, берімося знову до бою,
Бо ранок вже новий настав,
Тепер ми всі можем пишатись собою:
Герої в нас – світ ще не знав!
Заставили мене прочитати свій вірш і подивитись, як я їх назвала.. Саме так, на літеру Р - не заслуговують. Нічого, перемога за нами ! Слава нашій Армії! Які вони молодці!
